16:42 Мічені атомом | |
Чорнобильську біду наш народ носить під серцем, як старий фронтовик осколок снаряда. І болить, і ниє він, і не дає спокою... А ще не зникають болючі й незгойні рани в душах.
Наче все було вчора. А вже 31 рік минув від того часу, коли страшна біда прийшла в Україну, накривши чорним смертельним крилом Росію, Білорусь та інші країни. Поліське містечко Чорнобиль, якому виповнилося 800 років, зайняло місце в сумнозвісному списку поряд із Хіросімою та Нагасакі. Аварія, що сталася на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, стала однією з найбільших катастроф в історії людства. Вона вплинула на долі мільйонів людей. У багатьох регіонах України виникли нові соціально-економічні умови, що спричинили кардинальні зміни в людському житті.
Сьогодні, 26 квітня, біля памʼятника Чорнобильців відбулася поминальна панахида-реквієм, яку відправив настоятель Покровської церкви отець Михаїл.
За спогадами ліквідаторів можна написати цілу книгу, а багатьох нині вже немає серед живих. Кожному, хто, бодай, раз побував у чорнобильській зоні, серед залишених напризволяще поліських сіл, видно й неозброєним оком: рух життя тут припинився - натомість прискорився рух смерті. Ніби стрілка годинника, яка раптом повернула назад. Не дай, Боже, такій біді повторитися, не доведи нас до такого лиха. Адже і через 31 рік ми відчуваємо болючий відбиток Чорнобильської катастрофи. Хоч і кажуть, що час - досвідчений лікар, але у цій справі він безсилий...
Валентина Ільченко, класний керівник 5-Акласу | |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |